Тема: Основи гігієни праці, виробничої санітарії та особистої гігієни. 

Гігієна – наука, яка вивчає проблеми профілактики захворювань і поліпшення здоров`я, працездатності і довголіття людини. Вона досліджує взаємодію людини з навколишнім середовищем і вплив різних його факторів на її організм. Отже, гігієна – це наука, завданням  якої є збереження і поліпшення здоров`я.

   Санітарія – це практична діяльність, спрямована на поліпшення та збереження здоров`я людини. Гігієна та санітарія тісно пов’язані між собою. Адже  впровадження у практику гігієни (розробка санітарних правил для різних об’єктів і галузей діяльності людини, нагляд  за їх виконанням, урахування гігієнічних вимог під час проектування й експлуатації підприємств) завдання санітарії.

   Праця кулінарів, кондитерів вимагає напруження м`язів рук і ніг, а висока температура, підвищена вологість, забруднене повітря, велика кількість різноманітного обладнання створюють додаткові ризики для здоров`я робітників. Тому дотримання правил санітарії та гігієни дає змогу забезпечити захист здоров`я працівника від дії шкідливих факторів і підвищити працездатність.

   Гігієна праці – це галузь гігієнічної науки, яка вивчає вплив умов виробничого середовища та трудового процесу на людський організм і розробляє заходи, спрямовані на збереження здоров`я працівників, підвищення їх працездатності.

Якість продукції та її калорійність безпосередньо залежать від виконання технологічних, гігієнічних і санітарних режимів.  Тому знання основ виробничої, санітарної та особистої гігієни потрібні всім без винятку працівникам  харчових підприємств.

   З метою охорони здоров`я людей і навколишнього середовища діє санітарне законодавство. Контроль за виконанням правових санітарних норм і правил здійснюють санітарно-епідеміологічні станції через санітарних лікарів та інспекторів.

   На підприємствах створюються санітарні пости. Працівники з охорони праці та санітарії допомагають здійснювати контроль за виконанням санітарних норм.

   Для всіх галузей харчової промисловості розроблені санітарні норми, які включають у себе вимоги до обладнання діючих підприємств і які стосуються особистої гігієни працюючих тощо.

   Велика увага приділяється контролю за станом здоров`я людини. Кожен, хто приступає до роботи, зобов’язаний пройти медичний огляд, обстеження на наявність збудників гострих кишкових захворювань, туберкульозу, глистів, подати довідку з лікувального закладу про допуск на харчове виробництво.

   Працівники харчової промисловості обстежуються періодично згідно з термінами, встановленими органами санітарно-епідеміологічної служби. Кожен працюючий зобов’язаний суворо виконувати  особистої гігієни, слідкувати за чистотою тіла, рук, одягу і взуття. На брудних руках, особливо під нігтями, може знаходитись велика кількість мікроорганізмів, яєць глистів. Тому перед роботою, після кожної перерви, зокрема після відвідування туалету, необхідно старанно мити і дезінфікувати руки. Коротко підстрижені нігті полегшують дотримання рук в чистоті. Систематично перевіряються руки працівників на наявність бактерій кишкової групи.

   Оскільки на харчових підприємствах шкідливі умови праці негативно впливають на здоров`я людини, органами санітарного нагляду розроблені правила і вимоги , спрямовані на зниження рівня цих професійних впливів і відповідно зменшення кількості професійних захворювань. Основна причина виникнення таких впливів і спричинених ними захворювань – несприятливі фактори на виробництві, які можна поділити на три групи: фізичні, хімічні та біологічні.

   До фізичних факторів належать температура, вологість, рух повітря у виробничих приміщеннях, освітлення, шум, вібрація та інші; до хімічних – взаємодія отруйних речовин, які містяться в повітрі приміщень або в посудинах; до біологічних – можливість зараження в процесі виробництва патогенними бактеріями, грибами і рідше – гельмінтами (глистами).

   Джерелом інфекції на підприємстві також можуть бути одяг і взуття. При порушенні правил санітарії і особистої гігієни з`являється реальна небезпека занесення в цехи на одязі та взутті різноманітної мікрофлори  разом із землею, пилом, брудом тощо.

   Санітарний одяг використовується для запобігання забруднення харчових продуктів. Він має повністю прикривати особистий одяг, щільно застібатися і не сковувати рухи працівника. Такий одяг завжди має бути чистим, його треба регулярно прати і дезінфікувати. Виходячи з виробничих приміщень, санітарний одяг необхідно знімати. Відвідувати туалет у санітарному одязі заборонено.

   Щодо волосся, то воно акуратно підбирається під хустинку або ковпак.

   Виконання правил особистої гігієни працівниками харчової промисловості має велике значення для випуску продукції високої якості.

Правила для самоперевірки

  1. Чому працівники харчових підприємств зобов’язані суворо дотримуватись правил санітарії та особистої гігієни?
  2. Хто здійснює контроль за виконанням санітарних норм і правил?
  3. Яке значення має безумовне виконання правил особистої гігієни для випуску доброякісної продукції?
  4. Чому працівники харчової промисловості перед тим, як приступити до роботи, повинні пройти медичний огляд?
  5. Яке призначення санітарного одягу і яким вимогам він має відповідати?

Література: Й.С.Білоруська. Основи мікробіології, санітарії та гігієни. 2003р.

Принципи товарознавства

Принципами товарознавства є: безпека, ефективність, сумісність, взаємозамінюваність і систематизація.

Безпека - засадничий принцип, який полягає у відсутності недопустимості риску, пов'язаної з можливістю нанесення товаром або послугою або процесом збитку життю, здоров'ю і майну людей.

Ефективність - принцип, полягає в досягненні найбільш оптимального результату при виробництві, упаковці, зберіганні, реалізації і вжитку (експлуатації) товарів.

Сумісність - принцип, визначуваний придатністю одного товару, процесу або послуги для використання замість іншого товару.

Взаємозамінюваність - принцип, визначуваний придатністю одного товару, процесу або послуги для використання замість іншого товару, процесу або послуги в цілях виконання одних тих же вимог.

Систематизація - принцип, що полягає у встановленні певної послідовності однорідних, взаємозв'язаних товарів, процесів і послуг.

Перспективи розвитку споживчого ринку зв'язані: 

     -Із заходами державного регулювання сфери торгівлі шляхом підтримки вітчизняного виробника

     -Із заходами підтримки незахищених верств населення

     -Із створенням інфраструктури торгівлі, конкурентного середовища

     -Проведення ярмарків

     -Посилення контролю за якістю товарів

     -Дотримання правил торгівлі

Товарознавці - фахівці, що забезпечують просування товарів від виробників до споживачів з врахуванням асортиментної, якісної, кількісної і вартісної характеристик товару, а також запитів споживачів.

Товарознавець повинен знати в області товарознавства:

     -емпіричні і аналітичні методи, що дозволяє найраціональніше знатися на всьому різноманітті асортиментного переліку;

     -асортимент, показники, що його характеризують, способи і етапи управління асортиментом;

     -основні напрями розвитку і вдосконалення асортименту;

     -види, функції, форми і засоби товарної інформації;

     -товарознавчі характеристики товарних груп і конкретних товарів;

Товарознавець повинен уміти:

     -класифікувати, аналізувати і узагальнювати результати

     -визначати і аналізувати показники асортименту для досягнення раціональної асортиментної політики організації; - оцінки товарів по різних ознаках;

     -оцінювати якість товарів шляхом вибору найбільш прийнятної номенклатури властивостей і показників;

     -проводити діагностику дефектів;

     -ідентифікувати товарні партії, розраховувати і відбирати проби;

     -визначати приймання і бракування товару;

     -проводити виміри товарів і товарних партій;

     -забезпечувати підготовку товарів до реалізації;

     -працювати з конкретними товарами.

предмет, мета і завдання товарознавства

Продукція виробляється в результаті діяльності і призначається для задоволення яких-небудь потреб. Під діяльністю розуміють і людську діяльність, і життєдіяльність біологічних об'єктів. До продукції можна віднести тканини, сировину, що комплектують вироби, а також бавовняні і льняні волокна.

Продукція може бути створена в результаті матеріальної і нематеріальної діяльності. Нематеріальна продукція - це послуги, коштовні папери і ін.

Матеріальна продукція, яка призначена для купівлі-продажу, є товаром.

Товар - це продукт матеріальної діяльності, створений для продажу і задовольняючий які-небудь потреби. Товар володіє певними споживчими властивостями, які створюють споживчу вартість в товарі.

Товарознавство як наука і учбова дисципліна вивчає споживчі властивості товарів. Термін «товарознавство» складається з двох слів: «товар» і «ведення», що означає «знання про товари». Є багато визначень товарознавства. Наприклад, К. Маркс вважав, що «споживчі вартості товарів складають предмет особливої дисципліни - товарознавство».

На Міжнародній теоретичній конференції викладачами вищої школи по питаннях загального товарознавства (вересень 1962 р.) в Лейпцігу дано таке визначення: «Товарознавство є природничонауковою дисципліною, предметом якої є споживча вартість товарів».

За визначенням М. А. Ніколаєвой, «товарознавство - це наука про засадничі характеристики товарів, що визначають їх споживчі вартості, і чинники забезпечення цих характеристик».

Споживчі вартості є предметом товарознавства.

Мета товарознавства - вивчення засадничих характеристик товару, складових його споживчої вартості, а також їх змін на всіх етапах товарознавства.

Для досягнення цієї мети, товарознавство як наука і учбова дисципліна повинно вирішувати наступні завдання:

-чітке визначення засадничих характеристик, складових його наукові основи;

-систематизація безлічі товарів шляхом раціонального вживання методів товарознавства і          кодування;

-управлінням асортиментом організації;

-визначення номенклатури споживчих товарів;

-оцінка якості товарів, у тому числі вітчизняних і імпортних;

-виявлення градацій якості і дефектів товарів, причин їх виникнення і заходів по попередженню реалізації неякісних товарів;

-визначення кількісних характеристик одиничних екземплярів товарів і товарних партій;

-забезпечення якості і кількості товарів на різних етапах їх технологічного циклу шляхом обліку тих, що формують  і регулювання зберігаючих чинників;

-встановлення видів товарних втрат, причин їх виникнення і розробка заходів по їх попередженню або зниженню;

-iнформаційне забезпечення руху товару від виробника до споживача;

-товарознавча характеристика конкретних товарів.

Принципи товарознавства

Принципами товарознавства є: безпека, ефективність, сумісність, взаємозамінюваність і систематизація.

Безпека - засадничий принцип, який полягає у відсутності недопустимості риску, пов'язаної з можливістю нанесення товаром або послугою або процесом збитку життю, здоров'ю і майну людей.

Ефективність - принцип, полягає в досягненні найбільш оптимального результату при виробництві, упаковці, зберіганні, реалізації і вжитку (експлуатації) товарів.

Сумісність - принцип, визначуваний придатністю одного товару, процесу або послуги для використання замість іншого товару.

Взаємозамінюваність - принцип, визначуваний придатністю одного товару, процесу або послуги для використання замість іншого товару, процесу або послуги в цілях виконання одних тих же вимог.

Систематизація - принцип, що полягає у встановленні певної послідовності однорідних, взаємозв'язаних товарів, процесів і послуг.

Перспективи розвитку споживчого ринку зв'язані: 

     -Із заходами державного регулювання сфери торгівлі шляхом підтримки вітчизняного виробника

     -Із заходами підтримки незахищених верств населення

     -Із створенням інфраструктури торгівлі, конкурентного середовища

     -Проведення ярмарків

     -Посилення контролю за якістю товарів

     -Дотримання правил торгівлі

Товарознавці - фахівці, що забезпечують просування товарів від виробників до споживачів з врахуванням асортиментної, якісної, кількісної і вартісної характеристик товару, а також запитів споживачів.

Товарознавець повинен знати в області товарознавства:

     -емпіричні і аналітичні методи, що дозволяє найраціональніше знатися на всьому різноманітті асортиментного переліку;

     -асортимент, показники, що його характеризують, способи і етапи управління асортиментом;

     -основні напрями розвитку і вдосконалення асортименту;

     -види, функції, форми і засоби товарної інформації;

     -товарознавчі характеристики товарних груп і конкретних товарів;

Товарознавець повинен уміти:

     -класифікувати, аналізувати і узагальнювати результати

     -визначати і аналізувати показники асортименту для досягнення раціональної асортиментної політики організації; - оцінки товарів по різних ознаках;

     -оцінювати якість товарів шляхом вибору найбільш прийнятної номенклатури властивостей і показників;

     -проводити діагностику дефектів;

     -ідентифікувати товарні партії, розраховувати і відбирати проби;

     -визначати приймання і бракування товару;

     -проводити виміри товарів і товарних партій;

     -забезпечувати підготовку товарів до реалізації;

     -працювати з конкретними товарами.

Tоварознавча характеристика конкретних товарів.

Товарознавство відноситься до основоположних учбових дисциплін при формуванні професійної компетентності товарознавців, експертів, комерсантів і маркетологів. Крім того, основи товарознавчих знань необхідні бухгалтерам, економістам, менеджерам, оскільки облік, планування товарних ресурсів, аналіз фінансово-господарської діяльності, управління виробництвом і інші види професійної діяльності повинні здійснюватися з урахуванням особливостей товарів, їх основоположних характеристик і можливих змін при виробництві, транспортуванні, зберіганні і реалізації.

Товарознавство  не єдина дисципліна, необхідна для професійної підготовки фахівців: експертів, товарознавців, комерсантів, маркетологів і ін. Вона пов'язана з іншими дисциплінами між наочними зв'язками: передуючими, супутніми і подальшими.

Попередніми зв'язками товарознавство сполучене з рядом природничо-наукових і математичних дисциплін - фізикою, хімією, біологією, мікробіологією, математикою, а також із загально професійною дисципліною - основи стандартизації, метрології і сертифікації. Знання цих дисциплін необхідне для глибшого розуміння оцінки споживчих властивостей товарів, їх змін при виробництві і зберіганні.

Одночасно товарознавство є базовою учбовою дисципліною для багатьох загально професійних і спеціальних дисциплін - організації і технології комерційної діяльності, економіки, бухгалтерського обліку, маркетингу і ін. Їх об'єднують подальші і супутні міжпредметні зв'язки .

Як приклад,  товарознавство споживчих товарів включає загальну частину і приватне товарознавство. Загальна частина товарознавства присвячена  розгляду теоретичних основ, які є основоположними для приватних розділів товарознавства. У ній приводяться товарознавчі характеристики конкретних груп товарів. Проте без знання теоретичних основ складно дати повну і об'єктивну оцінку основоположних характеристик будь-якого товару.

Спеціальне товарознавство аналізує стан і перспективи розвитку відповідного сегменту ринку, класифікацію товарів на асортиментні групи та інші структурні елементи нижчих ступенів. У окремих підрозділах приватного товарознавства приводиться узагальнена і систематизована товарознавча характеристика асортиментних груп, видів і різновидів товарів.

Будь-яка наука і професійна діяльність базуються на окремих принципах.

Принцип (лат. ргіпсіріит - основа, почало) - основне початкове положення якої-небудь теорії, учення, керівна ідея, основне правило діяльності.

Принципами товарознавства є: безпека, ефективність, сумісність, взаємозамінюваність і систематизація.

З урахуванням різноманіття об'єктів систематизація в товарознавстві має надзвичайно важливе значення, оскільки дозволяє об'єднати у взаємозв'язані взаємопідлеглі категорії (систематичні категорії), скласти систему, побудовану по певному плану.

Принцип систематизації покладений в основу групи методів, до складу котрих входять ідентифікація, класифікація, узагальнення і кодування. Він широко застосовується в товарознавстві.

Системний підхід до управління рухом товару, що базується на принципі систематизації, означає, що кожна система є інтегровано цілою, навіть якщо вона складається з окремих, роз'єднаних підсистем. Системний підхід дозволяє побачити товар, його товарознавчі характеристики, процеси по забезпеченню якості і кількості як комплекс взаємопов’язаних підсистем, об’єднаних загальною метою, розкрити його інтеграційні властивості, внутрішні і зовнішні зв'язки.

Товарознавство представлене у вигляді нововведень, вірніше за інновації. Маються на увазі технологічні інновації, які перетворили мир сучасного товарного виробництва. Причому інновація відповідно до міжнародних стандартів («Керівництво Фраськаті», «Керівництво Осло» і ін.) визначається як конечний результат інноваційної діяльності, що отримав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту упровадженого на ринку.

Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, усвідомлену через потреби ринку, особливо в глобальному масштабі.

Маркетинг як засіб аналізу для успішного виходу продуктів на ринок включає можливість уявлення і самих технологій, як інтелектуального товару, і питання реклами.

Інновації у поєднанні з дотриманням екологічних вимог повинні забезпечити майбутнє ефективного товарного виробництва.

 Детальніше - презентація

Back to top