Виховний захід: «Хліб — всьому голова»

как отправить заявку на кредит во все банки
онлайн заявка на кредит наличными.

Мета заходу: Актуалізувати знання учнів про шлях хліба від поля до столу, розширити поняття хліб-годувальник, ознайомити з народними переказами про хліб, учити бережно поводитись з хлібом, берегти його.

«Хліб — всьому голова». В ньому  вислові закладена вікова мудрість українського народу, який протягом усього розвитку приділяв хлібу велику увагу. Якщо буде хліб, буде мир, буде щасливе здорове життя народу нашої країни.

   З давніх часів і у всіх народів найбільшою святістю був хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і, навпаки, коли він зникав, приходило лихо. І чи не в найголовнішому слові нашої мови «життя» предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнику, а й визнали його правічні заслуги в долі людства. В зернину, в цей маленький тугий злиточок матерії стільки вкладено життєвої мудрості, добра і віри в безсмертя, що його тайна і досі здається нам магічною. Все у нас від нього, від хліба. А в тім, і ми самі, кожен з нас — дитина своїх батьків, свого народу й хліба.

   З давніх часів батьки привчали дітей своїх берегти хліб. Ще з молоком матері засвоювались правила бережливого ставлення до святая святих. Хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. Людей, які прийшли з чистим серцем, доброю місією чи хорошою новиною, на нашій землі завжди зустрічали хлібом сіллю. Короваєм благословляли молодят, без хлібини не можна було зайти в новий дім, народжувалася дитина — теж ішли з хлібом…

   Віддаймо ж пошану тим, хто зростив його, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на сонце, паляниці. Знімімо перед ним капелюхи, уклонімося, аби одвічно він був на нашому столі, щоб не черствів, бо, як мовлять народні вуста, коли черствіє хліб — черствіють душі.

   З давніх-давен у житті українців було і залишається на першому місці виховання з раннього дитинства дбайливого ставлення до хліба. Україна завжди була і є житницькою, хлібною країною, бо має багаті чорноземні ґрунти.

Хліб... Ось він — свіжий, м'який, запашний — лежить на вишитому рушнику. Від нього іде запах золотої ниви, спекотного сонця, чується пісня жайворонка.

Жнива...До них готувалися зиму, весну, а їх початок ставав святом. Селяни одягали білі святкові сорочки і виїздили на ніч у поле, щоб з першим променем сонця почати жнива.

А я стою, похилившись, думаю, гадаю.

Як то тяжко той хліб насущний люди добувають...

Святі ті люди, що його добувають.

Образу хліба вклонімося,

Сиріч — людині,

Високочолому сіятелю землі...

А скільки чудових слів про хліб зберігає народ у своїй скарбниці — усній народній творчості! «Хліб — усьому голова», «Хліб — народне добро», «Ціна хлібу — життя».

Як пахне хліб? Ви знаєте, як пахне хліб?

Диханням косарів, вогнем гарячих діб,

Трудом і творчістю, людським гарячим потом,

Він пахне солодко, як пахнуть меду соти. –

   Тож нехай він, хліб, — совість наша — буде завжди лежати на столі; на вишитому рушнику, а нашою першою молитвою нехай буде хвала хлібу. Нехай не черствіє хліб, бо, як мовлять у народі, коли черствіє хліб, черствіє і душа, і совість. Так буде все життя: хліб на столі.

Хліб для українців не лише матеріальна річ,  це – святиня, жертовна страва для Богів або й саме Божество чи втілення Божественної Сили, яка має духовну цінність. Хліб Українці називають „Святим”, „Божим даром”, „Батьком”, Без Хліба в Україні не обходиться жодна важлива подія.

 В Обрядах Хліб символізує Життя. Шана до Хліба закріпилась у народних звичаях. -На покуті під образами, що є в хаті священим місцем, колись завжди лежала на столі покрита рушником паляниця. - Кожен шматочок Хліба з`їдали повністю, не залишаючи, що б силу не залишити. - Хліб не можна викидати у сміття, навіть хлібні крихти слід зібрати у долоню і з`їсти, або ж віддати худобі чи птиці. - Знайдений на дорозі окраєць Хліба потрібно обтрусити і покласти на високому місці для пташок. Коли випадково шматок Хліба упаде на підлогу, селяни його піднімають і цілують – перепрошують, у Хліба ж бо ніжки короткі, впаде зі столу і може ніколи більше туди не повернутися. - Про Хліб не можна казати, що він поганий, він може бути лише невипечений, глевкий, сирий, підгорілий,зачерствілий. Хліб – це найвища Святість. Хліб – це є символ Сонця, символ єдності Роду.

 Види обрядового хліба… Коровай - обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов’янських народів. Особливе значення коровай має в українському весіллі. Відсутність короваю означала неповноцінність обряду, а людина, яка з бідності була позбавлена весільного короваю одержувала прізвисько Безкоровайний. Весільний коровай випікали з кращих сортів борошна, із розчиненого тіста на маслі, яйцях. Зверху його оздоблювали виробами з тіста: шишками, голубками, жайворонками, качечками, квіточками, колосками.

Калач - обрядовий хліб. Виготовляли його із вчиненого тіста, як правило, плетеним з трьох-чотирьох качалок. Калачі Були звернуті у великий овал, нерідко з діркою посередині. їх тоді випікали багато щоб подарувати  на застіллі, ними обмінювалися родини, маленькими калачами запрошували на весілля.

Лежень - весільний обрядовий хліб, різновид калача. Проте лежень робили завжди овальним та великим - як із плетінки, так і з цілої довгастої хлібини. Зверху подібно до короваю прикрашали оздобами з тіста. Лежень возили молоді до нової родини: молодий - для тещі, молода - для свекрухи. Ділили його на другий день весілля, а доти він лежав на столі перед молодими, чекаючи своєї долі (звідси, мабуть, і його назва).

Паска - весняний обрядовий хліб, готували до Великодня, із здобного тіста. Готову паску прикрашали цукровою поливкою, фарбованим пшоном чи маком. Свяченою паскою починали великодній сніданок.

Жайворонки (сороки) - печиво, що випікали на свято Сорока святих (19 березня). У кожному господарстві хазяйка робила у цей день 40 книшиків, калачиків, бубликів або булочок, схожих за формою на пташок, з якими діти вибігали надвір і закликали весну.

Шишки - весільне обрядове печиво, яке випікали з коровайного тіста. Шишки оздоблювали коровай і лежень; ними запрошували на весілля. Шишки були чи не єдиною подякою молодої та молодого своїм дружкам і боярам.

Мандрики - обрядове печиво, що готували на Петра (12 липня). Це пампушки, спечені з пшеничного борошна, яєць, сиру.

Калита - її пекли на Андрія (13-ого грудня). Калита - круглий корж з діркою посередині, який символізував сонце. І кусання калити не випадкове, адже сила осіннього сонця зменшувалася і , очевидно, це символізувала собою надкушена калита.   

  "Хліб наш насущний дай нам на кожен день",  - молили  Всевишнього наші предки і дякували Богові щоденно за хліб на столі. Тож повернімося й ми до своїх святинь, вклонімося святому     хлібові, бо в ньому наше життя, сьогоднішнє і майбутнє.

Back to top